Безпека наших дітей

2024-2025 навчальний рік.

1.      З 16 по 20 вересня 2024 року у закладі пройшовТиждень безпеки  дорожнього руху на тему «Їдь та ходи тихо – оминеш дорожнє лихо!». З метою проведення цілеспрямованої профілактичної роботи серед учасників освітнього процесу з питань безпеки життєдіяльності, виховання поважного ставлення до безпеки і здоров’я людини як основи для реалізації успішного життя, опанування навичок безпечної поведінки керівником гуртка була проведена виховна година «Вчи і поважай правила дорожнього руху».

2023-2024 навчальний рік.

З 13 по 17 листопада у закладі пройшов Тиждень пожежної безпеки на тему «Навчіться сьогодні, щоб бути в безпеці і вижити завтра…».

Життя й здоров’я дітей є найвищими цінностями нашого суспільства. Навчаючи дітей правилам безпеки життєдіяльності, ми закладаємо надійний фундамент знань на майбутнє.

Саме з метою навчання дітей правилам пожежної безпеки та дотримання їх у повсякденному житті керівник гуртків провела інформаціні хвилинки на протипожежну тематику.

2022 - 2023 навчальний рік.

ПВК "Редан" — це не військова компанія, а агpесивна молодіжна субкультуpа, пpихильники аніме, що влаштовують масові бійки. ПВК розшифровується як "приватна воєнна компанія". Молоді люди одягають футболки та світшоти із зобpаженням павуків і цифpи 4, що є відсилкою до аніме Hunter x Hunter.

"Редан" з'явився у Росії у веpесні 2022 pоку. Учасники РФ спілкуються в пабліку в соціальній меpежі "ВКонтакте". Шиpокої популяpності "pедани" набули у лютому 2023 pоку.

Своєю місією учасники руху вважають "відновлення справедливості щодо утисків прав інших субкультур на власне воєвиявлення". Ті, хто виступають проти "реданівців" в Росії, – це "праві" та "офники", тобто ті, хто сповідує право грубої сили. Практикують також напади на окремих "реданів" з метою "перевиховання". Ці акти насилля фільмують та викладають у соцмережах.

Часто "Редан" використовують з абревіатурою ПВК (приватна воєнна компанія), що, очевидно, має відсилку до приватних воєнних компаній, найвідомішою з яких є ПВК "Вагнер". Зв'язок між рухами поки не доведений, але відомо, що рух "АнтиРедан" має афілейовані канали в телеграм з російською ПВК "Вагнер", яка бере участь у війні проти України.

Центр протидії дезінформації наголошує, що популяризація теми "Редан/Антиредан" – спланована робота російських спецслужб, які намагаються досягти внутрішньої дестабілізації в Україні.

За дуже коpоткий час існування ПВК "Редан" pух вже встиг дістатися Укpаїни, сутички фіксували у декількох містах нашої кpаїни. Учасників субкультуpи вже помітили у Хаpкові, Києві, на Закаpпатті, в Івано-Фpанківську, Одесі, Вінниці, Львові, Дніпpі та Полтаві.

Що можуть зробити батьки?

За словами психологині Інги Кузнєцової , субкультури входять у життя дитини в середньому і старшому підлітковому віці, коли йде активна сепарація від родини. Тому найбільш результативними є дії батьків на ранній стадії дорослішання дитини: 

Потрібно виховувати в дитині правильні цінності. І не просто говорити, а показувати на власному прикладі. Сприяти тому, щоб дитина соціалізувалася. Зараз багато дітей знаходиться на дистанційному навчанні та мало спілкуються з однолітками. Потрібно водити їх у різні гуртки та слідкувати за тим, щоб діти знаходили собі друзів та вчилися спілкуватися.  

Також батькам слід звернути увагу на те, чи приймають їхню дитину в різних колективах. Часто до різних субкультур потрапляють діти, яких не приймають у інших групах.

Представники субкультупр приймають не тому, що в тебе є якісь певні якості, а тому, що є певна атрибутика. Приймаєш переконання – тебе приймають, – говорить Інга Кузнєцова.

Батькам потрібно тримати контроль. Якщо вони бачать, що підліток потрапив під вплив, є ризикована поведінка або дитина робить протиправні дії – треба діяти рішуче.

Необхідно зв'язуватись з іншими батьками і разом вирішувати цю проблему. Підлітків іноді треба "розганяти" вольовим рішенням, якщо вони починають робити щось протиправне, - зазначає психологиня.

 

Незважаючи ні на що, батьки повинні показувати дитині, що вони її люблять і приймають. Навіть, якщо щось не подобається, потрібно тримати зв'язок з дитиною. Слухати, про що вона говорить. Іноді варто перечекати, якщо ситуація не потребує втручання: дитина пофарбувала волосся чи змінила стиль в одязі. В кожному випадку  стратегії поведінки батьків – різні. Інколи треба сходити до психолога, поговорити та отримати підтримку.

Можливо, і дитина захоче піти до психолога, але не завжди так буває, адже належність до групи нівелює власні потреби. Дитина почуває себе захищеною і говорить, що в неї все добре. В такому випадку треба запитати: "можливо ти хочеш до психолога, можливо тебе щось турбує?". Іноді розмова з психологом відволікає дітей від спілкування з диструктивними однолітками, але не завжди, – розповідає психологиня.

 Тиждень знань правил пожежної безпеки на тему:
             «Вогонь – біда, вода – біда, а без вогню і води ще більше біди!».

Кілька простих правил, які повинна знати кожна дитина на випадок пожежі:

• головне – вийти з охопленої вогнем кімнати або будинку;
• якщо самостійно зателефонувати в службу порятунку не можна – потрібно покликати дорослих на допомогу. Для цього можна використовувати сусідів або перехожих;
• дим набагато небезпечніше, ніж відкритий вогонь. Під час пожежі потрібно дихати через мокру ганчірку і рухатися до виходу поповзом-внизу диму менше;
• головне правило під час пожежі – зберігати спокій і чекати приїзду рятувальників.

Чого робити ні в якому разі не можна!

Ну, і наостанок поговоримо про категоричні заборони. Під час пожежі, ні в якому разі не можна:

• ховатися від вогню під ліжком, в шафі або під ковдрою. Перший інстинкт дитини – сховатися від небезпеки. На жаль, саме ця дія і призводить до великої кількості трагічних випадків;
• користуватися для виходу з дому ліфтом. Ліфт є пасткою під час пожежі – навчіть дитину використовувати пожежні виходи;
• намагатися погасити вогонь самостійно. Невелике вогнище пожежі за умови наявності вільного виходу з дому можна спробувати погасити, але якщо вогонь вже відрізає шляхи відходу – ризикувати не треба. Для маленьких дітей це особливо актуально – навчіть дитину відразу виходити по евакуаційних шляхах;
• збирати іграшки або намагатися врятувати домашніх вихованців під час пожежі.

 Знати і дотримуватися правил електробезпеки – це запорука безпечного користування електричною енергією.

Червень 2021

https://youtu.be/crIwBVVg2WE

Квітень 2021

Тиждень знань безпеки життєдіяльності в

довкіллі на тему «Безпека людини в небезпечних ситуаціях».

Бажаю безпечних та веселих зимових канікул!

 02-07 листопада 2020р.

Тиждень знань правил пожежної безпеки на тему

 "Іскру гаси до пожежі, бо вогонь не має межі".

Про небезпеку, яку може причинити вогонь розкажуть наші старі знайомі

 - лисичка Фоксі і робот Трот.

Також рекомендую подивитися ще: 

https://youtu.be/WFPlxcF_SiI

 

Вересень, 2020р.

Поради для дітей:

Скоро до школи : 

Будьте обережні під час літніх канікул :

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.                                           

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань.Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

Матеріали з інтернет-ресурсу : https://nus.org.ua/articles/praktychni-porady-dlya-batkiv-pro-navchannya-vdoma-vid-dytyachoyi-ta-simejnoyi-psyhologyni-svitlany-rojz/